Коментар тижня від Василя КОЖЕЛЯНКА
Дві біди впали на Україну цієї пізньої осені – передчасне похолодання зі снігом та початок виборчої кампанії.
Але найсерйознішим аргументом зими є все-таки холод. Ніхто нікого не лякає, передчасно, але одночасно з падінням кривої температури зростає крива актуалізації російською стороною газового питання. Тобто з приходом зими Росія заводить давньої пісеньки про газ. Жодних підстав переглядати умови транзиту й постачання газу в Україну російська сторона не має, бо є контракт терміном до 2013 року, за яким Україна отримує газ за транспортні послуги, а ціна – 50 дол. за 1000 м куб. зберігається до 2009 року. За проектом нової угоди, яку мали підписати минулого тижня Прем’єр-міністр України Ю. Єхануров та Прем’єр-міністр РФ М.Фрадков, що в Україну не прибув, лише з 2009 року мав би відбутися перехід на грошову форму розрахунків за транзит і постачання газу. За принципами "Плати і транспортуй" та "Плати і отримуй". Водночас цілком несподівано російський "Газпром" виступив із ініціативою розпочати вже перехід на грошову форму оплати за транзит газу в Європу. Це підтверджує те, що газове питання має помітний політичний аспект. Логіка позиції Росії, яку поки що озвучують лише політологи, така: якщо Україна відмовляється бути союзником Росії, то чому ціни на газ мають бути союзницькими? Вважається, що 50 дол. за 1000 м куб. є саме союзницькою ціною, а статус союзника – це вступ у ЄЕП на умовах Росії. ЄЕП за українською версією – це зрада союзницьких зв’язків, що тягне за собою ціну 150-160 дол. за 1000 м куб. З геостратегічної точки зору логіка тут є: європейський вибір передбачає і європейські ціни на енергоносії. Але де ви знайдете тепер, на початку зими, під час виборчої кампанії, таку владну інституцію чи політичну силу, яка би закликала українців пережити важку зиму з перспективою отримати навесні енергетичну свободу?! Радше навпаки, ефективною виборчою технологією буде вважатися вміння як на владному, так і на політичному
рівнях "домовитися" чи то з урядом РФ, чи то з "Газпромом" про збереження для України на цю зиму старої ціни на газ. А перед виборами можна буде сказати, що я, такий і такий, мовляв, не допустив, аби вимерзли українці і зупинилися великі заводи.
Чи зможе і захоче зі свого боку російська сторона взяти участь в українських виборах через посередництво газової труби? Вдамося до спогадів про зовсім свіжі події. Білорусь, зима, лютий мороз, російський "Газпром" припиняє постачання газу, вимагаючи приватизації білоруських газотранспортних систем, Лукашенко погрожує розривом союзницьких відносин… Отож, якщо Росія так поводила себе із союзною Білоруссю, то що їй "помаранчева" Україна?! З іншого боку, газовий шантаж України може дати зворотний ефект і налаштувати проти Росії навіть російськомовні регіони Сходу і Півдня.
Але найсерйознішим аргументом зими є все-таки холод. Ніхто нікого не лякає, передчасно, але одночасно з падінням кривої температури зростає крива актуалізації російською стороною газового питання. Тобто з приходом зими Росія заводить давньої пісеньки про газ. Жодних підстав переглядати умови транзиту й постачання газу в Україну російська сторона не має, бо є контракт терміном до 2013 року, за яким Україна отримує газ за транспортні послуги, а ціна – 50 дол. за 1000 м куб. зберігається до 2009 року. За проектом нової угоди, яку мали підписати минулого тижня Прем’єр-міністр України Ю. Єхануров та Прем’єр-міністр РФ М.Фрадков, що в Україну не прибув, лише з 2009 року мав би відбутися перехід на грошову форму розрахунків за транзит і постачання газу. За принципами "Плати і транспортуй" та "Плати і отримуй". Водночас цілком несподівано російський "Газпром" виступив із ініціативою розпочати вже перехід на грошову форму оплати за транзит газу в Європу. Це підтверджує те, що газове питання має помітний політичний аспект. Логіка позиції Росії, яку поки що озвучують лише політологи, така: якщо Україна відмовляється бути союзником Росії, то чому ціни на газ мають бути союзницькими? Вважається, що 50 дол. за 1000 м куб. є саме союзницькою ціною, а статус союзника – це вступ у ЄЕП на умовах Росії. ЄЕП за українською версією – це зрада союзницьких зв’язків, що тягне за собою ціну 150-160 дол. за 1000 м куб. З геостратегічної точки зору логіка тут є: європейський вибір передбачає і європейські ціни на енергоносії. Але де ви знайдете тепер, на початку зими, під час виборчої кампанії, таку владну інституцію чи політичну силу, яка би закликала українців пережити важку зиму з перспективою отримати навесні енергетичну свободу?! Радше навпаки, ефективною виборчою технологією буде вважатися вміння як на владному, так і на політичному
рівнях "домовитися" чи то з урядом РФ, чи то з "Газпромом" про збереження для України на цю зиму старої ціни на газ. А перед виборами можна буде сказати, що я, такий і такий, мовляв, не допустив, аби вимерзли українці і зупинилися великі заводи.
Чи зможе і захоче зі свого боку російська сторона взяти участь в українських виборах через посередництво газової труби? Вдамося до спогадів про зовсім свіжі події. Білорусь, зима, лютий мороз, російський "Газпром" припиняє постачання газу, вимагаючи приватизації білоруських газотранспортних систем, Лукашенко погрожує розривом союзницьких відносин… Отож, якщо Росія так поводила себе із союзною Білоруссю, то що їй "помаранчева" Україна?! З іншого боку, газовий шантаж України може дати зворотний ефект і налаштувати проти Росії навіть російськомовні регіони Сходу і Півдня.
Повернутися назад