Змалку залишився сиротою. У місті на Буковині попрощалися з Володимиром Янішевським

Навіки 27… Дуже добрий, завжди з посмішкою, навіть коли важко. Так хотинчани розповідають про молодого захисника Володимира Янішевського, з яким зі сльозами на очах сьогодні попрощалися рідні, друзі та вся Хотинська громада.

Про це повідомляють Хотинські вісті, пише molbuk.ua

{banner_reklama}

Йому випала непроста доля. З малих літ залишився сиротою, але його як рідного прийняли дядько і тіткою, хоч мали власних трьох дітей. Їх Володимир дуже любив, називав мамою і татом. Це дуже дружна і хороша сім’я, що подарувала йому любов і родинне тепло.

На війні – з 2022-го

Воїн захищав Україну з часу повномасштабного вторгнення – з червня 2022 року в складі 35-ї окремої бригади морської піхоти. Був водієм-машиністом в інженерному взводі. Нагороджений нагрудним знаком "Ветеран війни", що є символом визнання мужності та заслуг.

















У жовтні 2024 його підрозділ спрямували на Покровський напрямок, де було дуже гаряче. Він зателефонував сестрі 28 жовтня, сказав:

"Нас відправляють на нуль, тому поки не зможу дзвонити. Лише мамі не кажи нічого, щоб не хвилювалася". Це була остання розмова з ним… Далі на зв'язок не виходив.

Як згодом повідомили родичам, колона техніки потрапила під артобстріл російських окупантів. Доля Володі залишалася невідомою, але родина до останнього сподівалася на диво.

…Майже рік важкої невідомості і попри все – надії. І ось нещодавно прийшла гірка звістка: за ДНК-експертизою підтвердили загибель Володимира. Далі довга дорога додому… 17 вересня воїн повернувся на щиті у рідний Хотин.

Його загибель обізвалася болем у багатьох серцях. Не тільки рідні, а й друзі та всі, хто його знав глибоко сумують, що війна обірвала молоде життя цього юнака. Він ще так багато не встиг! Не створив сім’ю, не ростив дітей, не втілив мрії…



















Про Героя

Ось як відгукуються про нього хотинчани:

"Вовчик! Такий добряк був. Людяний, не злий, світлий".
"Його добре серце й мужність назавжди залишаться з нами".
"Став янголом, так мало прожив! Тепер нас з неба буде захищати".

– Добрий і турботливий син, безвідмовний, всім допомагав, – зі сльозами розповідає мама Ольга Олександрівна. – Про службу нічого не розповідав, не жалівся, не хотів нас хвилювати. Ми так надіялися, що він живий, просто у полоні… Так чекали вдома! Але не так син мав повернутися, не так…

Як розповіли двоюрідні сестри, Володимир любив жартувати, був дуже добрим братом, завжди врівноважений, щирий. Про проблеми не любив говорити, до всього ставився з гумором. Віджартовувався, а не скаржився. Ніколи не відмовляв у допомозі, завжди був готовий підтримати.









































Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram