«Ти був прикладом мужності та світла»: у Чернівцях прощаються із воїном, телеоператором Ярославом Левицьким

Сьогодні, 18 вересня, у Чернівцях прощаються із воїном, телеоператором, підприємцем, Ярославом Левицьким.

Про це повідомляє кореспондентка molbuk.ua

{banner_reklama}

Заупокійна молитва відбувається у кафедральному соборі преподобної Параскеви Сербської (вул.Заньковецької, 24).

Об 11.00 траурний кортеж "На щиті" із загиблим воїном рухатиметься вулицями Заньковецької, Головною, Героїв Майдану до Центрального міського кладовища (вул.Героїв Майдану,159-А).

Об 11.45 - прощання та поховання.



Телеоператор та підприємець Ярослав Левицький загинув на Покровському напрямку. Його загибель підтвердили завдяки аналізу ДНК.



Медійник працював у регіональній редакції "5 каналу" і ТРК "АСС" у Чернівцях, долучався до створення короткометражних фільмів режисера Дмитра Сухолиткого-Собчука (відомого фільмом "Памфір").



Друзі згадують його як веселого, товариського, привітного.



Після початку війни Ярослав повернувся до служби – мав досвід служби зв’язківцем в армії. Восени 2024 року старший солдат Смарт (позивний Ярослава) у складі 152 окремої єгерської бригади виконував бойові завдання на Покровському напрямку.



Сьомого листопада його оголосили зниклим безвісти. За два тижні, 20 листопада, Ярослав мав відзначити 39-річчя...

Рідні сподівалися, що він живий. Можливо, у полоні. Проте всі надії розбилися через рік. У вересні підтвердили, що захисник загинув...

"Чернівецький Том Сойєр"

"Яріку… ти був для нас прикладом мужності й світла. Ти йшов туди, де ми вагалися, і відкривав дорогу іншим. Умів жити так, наче кожен день був подарунком, і ділився цією силою з усіма навколо. Твоя відвага, щирість і любов до життя залишаться з нами назавжди. Ти був нашим другом, братом, натхненням. І залишишся – у спогадах, у серцях, у тиші, що болить", – написали друзі з чернівецького бару Contrabanda bar, співзасновником якого він був.



Режисер Дмитро СУХОЛИТКИЙ-СОБЧУК зізнався, що мав примарну надію на те, що Ярік буде в списках на обмін полоненими.

"Війна безжальна, ти загинув. Скільки всього ми разом прожили і зробили. Довгі відкриті ночі, кінопокази, де в кожному показі частина залу – це твої друзі, і ті, хто відгукнулись на твій заклик.

Яріку, ти – як чернівецький Том Сойєр, з тобою було цікаво входити в будь-яку історію. Потім ти її розповідав з таким захопленням, що це ставало непереборним бажанням потрапити з тобою ще в нові історії. Фактично всі мої короткометражні фільми були за твоєю участю. Команди фільмів змінювались, але прив’язаність і захоплення твоїм драйвом була у всіх без винятку…

Вічна слава тобі, воїне, друже і невпинний мандрівник", – написав режисер.



"Яріку, я тебе ніколи не забуду"

Креативна директорка книгарні "Букініст" Марина ЛІБАНОВА написала, що востаннє бачила Ярослава наприкінці жовтня минулого року – незадовго до його зникнення.

"Ми бачились востаннє в кінці жовтня минулого року. У мене не було ні краплі відчуття, що десь за два тижні Яріка не стане. Коли прийшла звістка, що він вважається зниклим безвісти, я довго не вірила, плакала…

Ми стільки довгих років були друзями. Пам’ятаю, як наша дружба починалася. Наші фестивалі, поїздки, події, зйомки, прочитані книги і кіно. Серйозні розмови, проєкти, спільні друзі – цілий світ....

Ярік ніколи не називав мене по батькові, завжди тільки Марина. І це не привілей, бо багато років його номер у моєму телефоні був п’ятіркою у швидкому наборі. Ми постійно були на зв’язку.

Не можу думати і писати – прощавай, друже Ярік…", – згадує захисника Марина Лібанова.




"Він був особливим – щирим, відвертим, умів знайти підхід до кожного. Його добре слово і відкрита душа зігрівали всіх навколо", – написала чернівчанка Леся ТУДАН.



Десять років тому Ярослав знявся у фільмі "Спадок нації", де розповів, що є онуком члена ОУН-УПА, політв’язня.



"Мого діда посадили як політв’язня за те, що він допомагав ОУН- УПА. Дали йому десять років. Бабуся Юстина була "куркулькою", як їх називали комуняки. Бо в них була заможна родина, мали спиртзавод. За те, що допомагала УПА, їй також дали десять років у Норильську", – розповідав захисник.

Наприкінці Ярослав додав:

"Ця історія – про те, що не дочекаєтеся, нас так просто не побореш. Як би нас не гнітили, виживемо будь-де і повернемося в Україну..."



Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram