Мабуть це вікове, бо ніхто не хоче почуватися чоловіком похилого віку. Це наче непогано, якби то не стосувалося керівника потужної держави. Ми на власній шкірі вже знаємо одного лося, якому все мало і мало і він вирішив до своїх неосяжних просторів додати ще і родючі українські землі.
Авторитет досягається не одним роком. США потратили більше століття аби здобути собі авторитет держави, яка виступала гарантом демократії на планеті. Саме їхня участь у першій та другій світових війнах на певний час гарантувала мир та стабільність. Саме їхня конституція у свій час була найбільш демократичною у світі, коли на інших континентах правили монархії та імперії. І от тепер парадоксом є те, що саме США стають мимоволі проголошувачами авторитаризму та імперських замашок.
Територіальні претензії до сусідів, симпатії до диктаторів ставлять під сумнів, чи залишаються США у авангарді демократичних цінностей? Пишатися своєю країною то гарна риса, але вважати себе вищими за всі інші народи, то вже нагадує расизм чи й нацизм. Небезпека такої політики в тому, що якогось моменту ти можеш залишитись без друзів та союзників. Варто бути жорстким у поводженні зі своїми ворогами, але так зневажливо ставитися до своїх партнерів, із якими ти десятиліттями розбудовував світовий порядок, то надто небезпечна ілюзія власної вищості. Оголошення недругами абсолютно всіх може легко призвести до того, що в один момент у тебе вже не буде жодного дружнього плеча. Яким би не був ти сильним, але у нинішньому глобалізованому світі вважати себе пупом Землі, то не просто безглуздо, але й небезпечно.
Декларуючи протистояння із Китаєм, своїми діями США фактично посилюють позиції КНР на світовій арені. Хіба не дивним видається те, що такі стабільні союзники США, як Японія та Південна Корея, ведуть розмови із Китаєм про вільну торгівлю. Чи не призведе тарифна війна з ЄС до того, що і європейська співдружність ще більш відкриється до китайських товарів та економіки? Опитування показало, що все більше інтелектуалів у культурі, мистецтві та науці в США серйозно розглядають можливості залишити свою країну через незгоду із позицією адміністрації Білого дому. Чи не перетворяться США за декілька років у глуху провінцію, яка переросте у диктатуру, якщо Трамп серйозно розглядає можливість оминути власну конституцію та балотуватися на третій чи навіть четвертий термін. До чого це призводить, ми бачимо у РФ, Білорусі, КНДР, КНР, Ірані.
Чи знайдуться сили, які спроможуться обломати роги Т…? Хто вони будуть – власні політичні опоненти, союзники чи вороги, від того залежатиме подальший розвиток політики у всьому світі. Чи цивілізація провалиться в епоху хаосу, воєн та дестабілізації, чи зуміє відновити світовий порядок та верховенство права? Хочеться бути оптимістом, бо інакше втрачається віра у стабільність прогрессу. а до апокаліпсису ми стаємо все ближчими.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram