Чи бачили ви коли-небудь, як одночасно зацвітають тисячі крокусів навесні ("бриндушок", як називають їх бабусі, які продають на базарі)? Ні, не в лісі, а на обійсті буковинського господаря? Така унікальна галявина є на подвір’ї садгірця Петра Червенюка. Посадив він квіти ще 50 років тому – приніс із лісу. До речі, живе чоловік на вулиці Квітковського, а нещодавно намалював портрет нашого славетного земляка.
Свої крокуси 79-річний художник любить і ніколи не зриває. Часом навіть із сусідами свариться: то курка забреде й видзьобає паросток, а то й чужинець зайде з лопатою.
– То ж просто квіти – кажуть вони мені, – розповідає чоловік, – а не розуміють, що ці квіти не люблять, коли на них наступають. Тепер, на щастя, ніхто на них не зазіхає: свят немає.
Крокуси мене захоплюють давно. Жовті, наприклад, я привіз аж з Латвії. Під час поїздки до Грузії побачив червоні крокуси, й аж дух захопило від краси. Підійшов до робітників і запитав, як би мені їх дістати, а вони відповідають: "Йдіть рвіть просто з клумби". Я не ризикнув: якби це десь в Україні, то ще би нічого, а там – кинуть тебе в канаву, й усе".
Покійна дружина також квіти любила. Будинок свій ми побудували з того, що розводили квіти.
Все своє життя Петро Червенюк малює картини: портрети, пейзажі. Ще за радянських часів отримав почесне звання "Заслужений майстер народної творчості". Малює й зараз: на усіх стінах будинку – роботи.
